Заява УФУ щодо недопущення монополізації ринку обов’язкового медичного страхування

Вісімнадцять років тривають дискусії щодо реформування системи фінансування потреб суспільства на охорону здоров’я. Впродовж цього часу жоден з пропонованих механізмів не отримав вирішальної підтримки. Очевидно, що без такої підтримки, яка матеріалізується у щонайменше дві третини голосів у Парламенті, здійснити реальні кроки на цьому шляху буде не можливо. Однак, навіть наявність такої кількості голосів не убезпечує суспільство від прийняття кон'юнктурних, політичних чи навіть меркантильних рішень. Саме така ситуація може скластися сьогодні, якщо буде прийнято Закон України стосовно фінансування в галузі охорони здоров’я та обов’язкове медичне страхування, який передбачає практичне відсторонення парламенту, уряду та органів місцевого самоврядування від фінансування закладів охорони здоров’я першого, другого та третього рівня, та передачу цих повноважень вузькому колу осіб, що увійдуть до керівництва новоутвореного фонду – монопольному утворенню, від якого буде поставлено в залежність не тільки галузь охорони здоров’я, а й весь народ України.

Концептуально система соціального страхування формувалася в 90-х роках минулого століття на принципах соціального партнерства роботодавців, профспілок та держави. На той час страховий ринок перебував на початковому етапі розвитку - вимоги мінімальні, прозорість мінімальна, відсоток схемного страхування великий, довіра низька. Як наслідок – класичне страхування не розглядалося як альтернатива соціальному страхуванню. В результаті маємо три фонди, де впроваджена система соціального партнерства, а Пенсійний фонд Україні стоїть на порозі цих змін.

На сьогодні ситуація кардинально змінилася. Обсяги класичного страхового ринку зросли на порядок, виплати страхових відшкодувань зросли ще більше, рівень виплат у класичному страхуванні знаходиться на цілком європейському рівні 50 %. На українському страховому ринку зростають іноземні інвестиції в галузь та довіра до страхування загалом. Практично всі основні гравці європейського страхового ринку присутні в Україні.

Класичний ринок самоорганізовується. Провідні класичні страхові компанії наприкінці 2008 року об’єдналися в Українську федерацію убезпечення, частка якої на класичному ринку наближається до 50 %.

Все це означає появу реальної альтернативи під час реформування системи соціального захисту, в тому числі в галузі охорони здоров’я. Це є справедливим тим більше під час фінансової кризи, в умовах якої рівень виплат окремих страхових компаній досяг межі 100%.

Безперечно будь-яка система повинна гарантувати прийнятний рівень соціальності, але також і якості послуг для громадян та їх ціни для суспільства.

Система фінансування галузі охорони здоров’я, яка діє в Україні сьогодні (так звана “система Семашко”) гарантує лише одну з цих трьох складових, а саме – цінову, та й то для держави та органів самоврядування, державного та місцевих бюджетів виділяється рівно стільки коштів, скільки є можливість виділити. Однак, якість послуг є незадовільною і руйнується головний принцип соціальності – багатий платить за бідного, а здоровий - за хворого.

Бюджетні витрати в 2009 році на галузь охорони здоров’я заплановано в розмірі 29,96 млрд. грн. За експертними оцінками така ж сума надійде з інших, не передбачених законодавством джерел.

За умови переходу від “системи Семашко” до системи соціального страхування на основі єдиного фонду, який сам збиратиме кошти, сам здійснюватиме виплати і контроль, чи покращиться якість послуг, чи зменшиться їх ціна для суспільства з усіх джерел, чи підвищиться рівень соціальності? Чи заохочуватимуться інвестори в монополізовану галузь? Наша відповідь – ні на всі три запитання. Це тільки загострить існуючі проблеми.

Замість нормативного методу фінансування вводиться витратний, що одразу включає механізм розкручування спіралі витрат. Об’єктивно єдиний замовник в особі фонду не буде зацікавлений в ефективній протидії цьому. Як наслідок – зростання дефіциту, що підтверджується досвідом розвинутих країн, наприклад, Німеччини, де тариф з медичного страхування, що сплачується роботодавцем, досяг 13,5 % від фонду заробітної плати. Очевидно, що єдиний фонд не буде зацікавлений сприяти підвищенню якості послуг, а, отже, і не буде цього робити.

Вкотре, гучно проголошені реформи залишать ні з чим тих, заради кого, вони нібито проголошуються, тобто людину, пацієнта. Крім цього, впровадження такого соціального страхування дискредитуватиме страхування загалом. Існує реальна загроза того, що негативний досвід призведе до відмови від цієї системи та повернення до “системи Семашко”. Оскільки Україна є лідером у корупційних рейтингах, такий сценарій у фонді є цілком реальним (як це відбулося у Казахстані після викриття зловживань сім років тому).

Пропозиція Української федерації убезпечення – розглянути та впровадити систему фінансування галузі охорони здоров’я, що ґрунтується на обов’язковому медичному страхуванні за участю страховиків. Треба одразу підкреслити, що це не лобізм, а реальна альтернатива, в якій повинно бути зацікавлене суспільство.

По-перше, ми пропонуємо реально впровадити обидва принципи соціальності: багатий буде платити за бідного, а здоровий – за хворого. Тобто, для працюючих тарифи будуть залежати від розміру заробітної плати. Але для того, щоб нова система фінансування не заганяла економіку в тінь, має бути встановлений граничний розмір страхових премій.

По-третє, наша система забезпечуватиме вільний вибір для громадянина сімейного лікаря, закладу охорони здоров’я та страховика, конкуренція між якими поставить у центр системи не заклад охорони здоров’я (як сьогодні), не фонд (як пропонується у відповідному законопроекті), а громадянина-пацієнта. І це є ключова перевага пропонованої нами системи. Саме конкуренція спонукатиме усіх учасників системи підвищувати рівень якості послуг та знижувати їх ціни. З кожним роком у світі стає все більше прихильників конкурентної моделі. Кожна країна розробляє свій механізм, спираючись на історичний досвід та наявні ресурси. Україна теж може це зробити.

Але за будь-яких умов на момент запуску системи має бути забезпечено відповідність загальної суми фінансування з усіх джерел закладів охорони здоров’я їх обґрунтованим потребам. Надалі внутрішній конкурентний механізм забезпечить збалансування і протидіятиме виникненню дефіциту.

Отже, конкурентна модель обов’язкового медичного страхування забезпечить соціальність та солідарність на рівні не нижчому від інших моделей, але при цьому гарантуватиме високу ефективність на основі конкурентних та ринкових механізмів та чіткого розмежування повноважень між державою (правила гри та нагляд), бізнесом, страхуванням медичних послуг та громадськими організаціями роботодавців, профспілками (громадський контроль).

Нами пропонується наступний механізм, якій поєднує в собі кращі риси варіантів, що коли-небудь розглядалися, а саме:
- страховики укладають договори страхування з громадянами, які визначилися у своїх уподобаннях;
- лікування незастрахованих осіб здійснюється за рахунок Гарантійного страхового фонду об’єднання, яке створюється страховиками під наглядом держави;
- при МОЗ створюється орган державного управління з обов’язкового медичного страхування, який буде страхувальником щодо незастрахованих, уклавши відповідний договір з об’єднанням страховиків. Крім цього, цей орган державного управління буде страхувальником щодо непрацюючих осіб, отримуватиме на зазначені цілі кошти з державного та місцевих бюджетів. Ще однією важливою функцією органу державного управління буде підтримання безперервності надання медичних послуг шляхом фінансування певної частини витрат закладів охорони здоров’я незалежно від обсягу надання послуг, що гарантує надання цих послуг у будь-якому закладі охорони здоров’я. У будь-який час, після того, як система запрацює у повному обсязі, обсяги такого фінансування може бути зменшено;
- зберігається бюджетне фінансування національних програм (ВІЛ/СНІД, туберкульоз тощо) та ургентної медицини;
- на першому етапі з бюджетних коштів також фінансуються послуги сімейних лікарів, але вже на цьому етапі громадяни матимуть змогу змінити сімейного лікаря, до якого вони прикріпляються під час впровадження системи. Кошти, що виділені на сімейного лікаря, переходитимуть разом із пацієнтом.

Це лише окремі риси того, що ми пропонуємо.

Вцілому ж пропонується запровадження обов’язкового медичного страхування на основі конкурентної моделі, коли держава забезпечує створення правил гри та державний контроль, страховики - страхування, а роботодавці і профспілки - суспільний контроль.

Отже, на сьогодні є розроблені проект Концепції та положення відповідного законопроекту, які втілюють запропоновані підходи.

У зв’язку з наведеним переконливо просимо Вас взяти питання реформування галузі обов’язкового медичного страхування під особистий контроль та не допустити її монополізації.

Сподіваємось на Ваше розуміння та підтримку. Переконані, що спільними зусиллями вдасться запровадити в Україні соціально справедливу та ефективну систему обов’язкового медичного страхування, участь в управління якою через власний вільний вибір буде приймати кожна людина.

Цю заяву схвалено одноголосно на розширеному засіданні Української федерації убезпечення за участі всіх членів УФУ 27 травня 2009 року та надіслано Президентові України, Голові Верховної Ради України, Прем’єр-міністру України, Міністру охорони здоров’я та в.о. Голови Антимонопольного комітету України.